Экономика пищевой промышленности

Економіка харчової
промисловості

ISSN Print: 2312-847X
ISSN Online:2411-4111
ISO: 26324:2012

Редакційна етика

При розгляді публікацій редакція керується міжнародними стандартами видавничої етики академічного видавництва. Правову основу забезпечення публікаційної етики становлять положення, прийняті на 2-ій Всесвітній конференції зпитань дотримання сумлінності наукових досліджень (Сінгапур,22-24липня2010)

Вступ

Як вартові і слуги наукових публікацій, редактори повинні заохочувати авторів до дотримання найвищих стандартів видавничої етики. Крім того, редактори знаходяться в унікальному становищі, та мають можливістьбезпосередньо сприяти відповідальному проведенню авторських досліджень через політику їх журналів. Для досягнення максимального ефекту в рамках науково-дослідницького співтовариства, усі редактори повинні дотримуватися універсальних стандартів і передової практики. Більш того,оскільки існують важливі відмінності між різними галузями, і не всі задіяні наукові сфери є актуальними для кожного дослідницького співтовариства, було прийнято важливі загальні положення редакційної політики, процесів і принципів, яких редактори повинні дотримуватись, щоб забезпечити достовірністьнауково-дослідницьких робіт. Ці керівні принципи є відправною точкою і призначенізокрема для редакторів журналів. У той же час, книги та монографії є ​​також важливими науково-дослідними звітами в багатьох областях, тому керівні принципи редакторів книжок виходятьза рамки цих рекомендацій. Але є надія, що свого часу такі керівні принципи можуть бути додані до цього документа. Редактори повинні розглядати себе як частину більш широкого професійного редакційногоспівтовариства, тримати руку на пульсі відповідних сучасних стратегій і розробок, та забезпечити належне тренуванняі регулярне інформуванняредакційного персоналущодо відповідних питань. Бути хорошим редактором вимагає дотримання набагато більшої кількості принципів, аніж ті, що вказанів наданому документі та є спрямованими на підвищеннядостовірності наукових досліджень і публікацій.

Редакційні принципи

1.Підзвітність і відповідальність за зміст журналу

Редактори повинні прийняти на себе відповідальність за все, що вони публікують і повинні мати визначені процедури і політику, що зможуть гарантувати якість опублікованих матеріаліві підтримуватидостовірність опублікованоїроботи (див.параграфи 4-8).

2. Редакційна незалежність і чесність

Важливою частиною відповідальності за прийняття справедливих та неупереджених рішень є відстоювання принципів редакційної незалежності і достовірності.

2.1. Незалежність прийняття рішень від комерційних міркувань. Редактори повинні приймати рішення про академічну достовірність самостійно і нести повну відповідальність за свої рішення. Необхідно ретельно відокремлювати комерційну діяльність журналу від редакційних процесів і рішень. Редактори повинні брати активну участь у політиці ціноутворення видання і прагнути до поширеності і доступності матеріалу, який вони публікують. Рекламні публікації повинні проходити той самий суворий контроль якості і попереднього рецензування, як і будь-який інший елемент змісту журналу. Рішення про такий матеріал має бути зроблено таким же чином, як і стосовно будь-який іншого матеріалу, що включено до змісту журналу. Спонсорство і роль спонсорів повинні бути чітко заявлені читачам. Рекламні оголошення повинні бути перевірені на предмет відповідностікерівним принципам журналу, повинні чітко відрізнятись від іншого контенту, і не повинні жодним чином бути пов'язані з науковим змістом.

2.2. Відносини редакції з видавцем або власником журналу. Редакторам бажано мати письмовий договір з видавцем або власникомжурналу з чітким визначенням правил та умов їх призначення. Принцип редакційної незалежності має бути чітко означеним в цьому договорі. Видавці і власники журналу не повинні мати ніякої ролі у прийнятті рішень по змістуз комерційних чи політичних причин. Видавці не можуть звільнити редактора через зміст журналу, а тільки череззлісну неправомірну поведінку або у випадку, що незалежне розслідування дійшло висновку, що рішення редактора про публікацію не відповідало науковій місії журналу.

2.3. Розділи журналу і прийняття рішень. Редактори не повинні намагатися впливати на розподіленнястатейу журналі, штучно збільшуючи будь-який розділ журналу. Наприклад, недоцільно вимагати, на включення посилань до статей цього журналу, якщо вони не викликані справжніми науковими причинами. Загалом, редактори повинні гарантувати, що статті будуть розглянуті на суто наукових засадах і що на авторів не здійснюється не тискщодоцитування конкретних публікації з не-наукових причин.

3.Редакційна конфіденційність

3.1. Авторські матеріали. Якщо журнал працює за системою, у якій рецензенти обираються редакторами (замість розміщення статей для всіх коментарів у додрукарськійверсії), редактори повинні захищати конфіденційність матеріалу авторів і нагадати рецензентам, що необхідно діяти так само. Загалом, редактори не повинні ділитися поданими статтями з редакторами інших журналів, якщо не було одержано згоди авторів або у випадках передбачуваної протиправної поведінки (див. нижче). Редактори, як правило, не зобов'язані надавати матеріал юристам для судових справ. Редактори не повинні давати ніяких данихстосовно статусу статті у журналі нікому іншому, окрім авторів. Системи подання статей на основі веб-ресурсів повинні бути запущені таким чином, що запобігти несанкціонованому доступу. У разі розслідувань неправомірних дій, може виникнути необхідність розкривати зміст матеріалу третім особам (наприклад, інституційному слідчому комітету або іншим редакторам).

3.2. Рецензенти. Редактори повинні захищати особисті дані рецензентів, якщо тільки не працює система відкритого рецензування. Тим не менш, якщо рецензенти бажають розкривати свої імена, то це повинно бути дозволено. У випадку підозри на помилку рецензента може виникнути необхідність розкрити ім'я рецензента третій стороні.

Загальна редакційна політика

4. Заохочення максимальної прозорості, повної і чесної звітності

Для покращення якості знань в наукових областях, важливо зрозуміти, чому конкретна робота була зроблена, як вонапланувалась і проводилась і ким, і що вона додає до поточних знань. Для досягнення цього розуміння вирішальне значення мають максимальна прозорість і повна і чесна звітність.

4.1. Авторство і відповідальність. Журнали повинні мати чітку політику стосовно авторства, яка відповідає стандартам у межах відповідної області знань. Вони повинні надавати вказівки у розділі Інформації для авторів щодо того, що очікується від автора, і, якщо авторські правилау галузі різняться, вони повинні заявити, що вони їх дотримуються. Для багатопрофільних і спільних досліджень, має бути очевидним для читачів, хто що зробив і хто бере на себе відповідальність за проведення і достовірність якого аспекту дослідження. Кожна частина роботи повинна мати принаймні одного автора, який приймає на себе відповідальність за його достовірність. Наприклад, внесок окремих авторів та їх відповідальності можуть бути вказані у параграфі Особистий внесок. Очікується, що якщо всі авторизначною мірою сприяли роботі і були знайомі з усімїї змістом, це буде оголошено в заяві про авторство, представленій журналу. Коли зміни в авторстві є безперечними з відповідних причин, редактори повинні вимагати, щоб всі автори (включаючи тих, чиї імена видаляються зі списку авторів) надали згоду щодо цього у письмовій формі. Спори про авторство (тобто, розбіжності у тому, хто повинен чи не повинен бути автором до або після публікації) не можуть вирішуватись редакторами і повинні бути вирішені на інституційному рівні чи іншими відповідними незалежними органами, що стосується як опублікованих,так і неопублікованих статей. Редактори повинні потім діяти виходячи з висновків, наприклад, виправленням авторства в опублікованих працях. Журнали повинні мати публічно заявлену політику про те, як статті, представлені редакторові або членам редакційної колегії обробляються (див. пункт про редакційний конфліктів інтересів: 8,2).

4.2. Конфлікт інтересів і роль джерел фінансування. Редактори повинні мати політику, що вимагає від усіх авторів декларувати будь значні фінансові та нефінансові конфлікти інтересів і публікувати, принаймні ті, які могли б вплинути на сприйняття статтічитачем, разом із статтею. Джерела фінансування досліджень повинні бути оголошені і опубліковані, і роль джерела фінансування в концепції, проведенні, аналізі і звітності дослідження повинні бути сформульовані й опубліковані. Редактори повинні роз’яснити це в інформації для авторів, якщо в деяких розділах журналу (наприклад, коментаріза замовленням або оглядові статті) певні конфлікти інтересів виключають авторство.

4.3. Повна і чесна звітність та дотримання принципів звітності. Серед найбільш важливих обов'язків редакторів є підтримка високихстандартівнаукової літератури. Хоча стандарти журналів і відрізняються, редактори повинні працювати над тим, щоб гарантувати, що всі опубліковані статті вносять істотний новий внесок у своїй галузі. Редактори повинні перешкоджати появі так званих «салямі публікацій» (тобто, публікаційз мінімальним обсягом оприлюднення результатів дослідження), уникати дублювання або надлишковість публікації, якщо вона не буде повністю оголошена і прийнятна для всіх (наприклад, публікація іншою мовою з перехресними посиланнями) і заохочувати авторів розміщувати їх роботи в контексті попередньої роботи (тобто, оголосити, чому ця робота була необхідна / зроблена, що ця робота додає або чому була потрібною реплікація попередньої роботи, і яким читачам вона не потрібна). Журнали повинні прийняти політику, що стимулює повну і чесну звітність, наприклад, вимагаючи від авторів у областях, де прийнятонадавати протоколи або плани вивчення, і, де вони існують, надати докази дотримання відповідних керівних принципів звітності. Хоча вони і є розробленими для полегшення звітності, дотримання принципів звітності полегшує редакторам, рецензентам і читачам оцінювання фактично проведенних досліджень. Цифрові файли зображень, малюнків і таблиць повинні відповідати стандартам у цій галузі. Зображення не повинні відрізнятись від оригінальних або невірно представляти об’єкти дослідження. Редактори можуть також розглядатиперевірку на плагіат, дублювання або надлишковість публікації з використанням анти-плагіатного програмного забезпечення або під час роботи із зображеннями. Виявлений плагіат або шахрайські маніпуляціїіз зображеннями повинні обговорюватись із авторами та відповідними установами (див пункт про те, як впоратися з неправомірною поведінкою: 5.2)

5.Відповідь на критику і проблеми, що потребують вирішення

Реакція і відповідь на опубліковане дослідження іншими дослідниками є важливою частиною наукової дискусії в більшості областей і як правило, їх слід заохочувати. У деяких областях, журнали можуть сприяти цій дискусії, публікуючи відповіді читачів. Критика може бути частиною загальної наукової дискусії, але також можна виділити порушення правил проведення досліджень або достовірності публікації.

5.1. Забезпечення достовірності опублікованих матеріалів - виправлення. Коли читачами, авторами, редакторами було вказано на значні помилки у опублікованій роботі, які несуттєво впливають на зміст роботи, виправлення (або помилка) повинні бути опубліковані якомога швидше. Онлайн-версія статті може бути виправлено з датою виправлення і посиланням на помилка у друкованій версії. Якщо помилка робить роботу або суттєвуїї частину недійсними, стаття має бути видалена з роз'ясненням причини видалення (тобто, чесно про помилку).

5.2. Забезпечення достовірності опублікованих матеріалів - підозрівання про неправдивість дослідження або неправомірність публікації. Якщо серйозні підозри піднімаються читачами, рецензентами, або іншими, щодопроведення, достовірності, чи звітності академічної роботи, спочатку редактори повинні зв'язатися з авторами (краще з усіма авторами) і дозволити їм реагувати на заяви. Якщо відповідь є незадовільною, редактори повинні надати їх на інституційний рівень, (див. нижче) У рідких випадках, в основному в галузі біомедицини, коли проблеми є дуже серйозними та опубліковані праці, швидше за все, впливають на клінічну практику або громадське здоров'я, редактори повинніповідомити читачів про ці проблеми, наприклад, за допомогою публікації «expressionofconcern» (попередження), в той час як розслідування триває. Після того, як одержані результати розслідування, супроводжуючі коментарі повинні бути опубліковані з поясненням результатів розслідування. Редактори повинні також відреагувати на запити від національних дослідницьких організацій стосовно достовірності дослідження, опублікованого в їх журналі. Редактори можуть самі вирішувати питання стосовно відкликаня статті, якщо вони переконані, що мало місце грубе порушення, навіть якщо розслідування, проведене установою або національним органом не рекомендувало його. Редактори повинні реагувати на всі заяви або підозрищодо достовірності дослідження або публікації підняті читачами, рецензентами, або іншими редакторами. Редактори часто є першими одержувачами інформації про такі проблеми і повинні діяти, навіть у випадках, коли статті не були прийняті або їх вже було відхилено. Окрім конкретної відповідальності за публікації у їх журналі, редактори мають колективну відповідальність за опубліковані дослідження і повинні діяти кожного разу, коли їм стає відомо про потенційні порушення, якщо це взагалі можливо. Випадки можливого плагіату або дублювання/ надлишкової публікації можуть бути оцінені самими редакторами. Тим не менш, в більшості інших випадків, редактори повинні вимагати проведення розслідування установою або іншими відповідними органами (після одержання пояснень від авторів і якщо це пояснення є незадовільним) Вилучені статті повинні бути збережені в Інтернеті, і вони повинні бути чітко позначені як вилучення у всіх онлайн-версіях, в тому числі PDF, на благо майбутніх читачів. Для подальшого керівництва по конкретнимвипадкам і пропонованим діям, таких як видалення см COPE схеми і принципивидалення(http://publicationethics.org/flowcharts; http://publicationethics.org/flowcharts; http://publicationethics.org/files /u661/Retractions_COPE_gline_final_3_Sept_09 2_.pdf ).

5.3.Сприяння науковій дискусії. Усі журнали повинні шукати якнайкращі механізми, за допомогою якого читачі можуть обговорити статті, виголосити критику, і додати до дискусії (у багатьох областях це робиться через друковану версію або в розділі онлайн листування). У деяких випадках автори можуть взяти участь у дискусії, якщо їмдозволено відповідати на коментарі і критичні зауваження. Така наукова суперечка про опубліковану роботу має відбуватися у часі. Редактори повинні ясно розрізняти між критикою обмеженості дослідження та критичними зауваженнями, які підвищують можливість появи неправомірних дій. Будь-які критичні зауваження, які підвищують можливість неправомірних дій не повинні бути просто опубліковані, але повинні бути додатково вивчені, навіть якщо вони отримані через тривалий час після публікації.

Редакційні Процеси

7. Забезпечення справедливого і відповідального процесупопереднього рецензування

Одним із найважливіших обов'язків редакторів є організація та використання процесупопереднього рецензування справедливо і виважено. Редактори повинні пояснити процес попереднього рецензування в інформації для авторів, а також вказати, які частини журналу будуть попередньо рецензуватись.

7.1. Рішення про необхідність проведення рецензування. Редактори можуть відхилити статтю без попередньогорецензування, коли матеріал видається таким, що невідповідає інтересам читачів журналу або зважаючи на його погану якість. Це рішення має бути прийнято у справедливий і неупередженийспосіб. Критерії, що використовуються для прийняття такого рішення, повинні бути чіткими. Рішення не надаватистаттюна попереднє рецензування повиннобазуватись тільки на академічному змісті статті, і на нього не повинновпливати походження авторів або їх установи.

7.2. Взаємодія з рецензентами. Редактори повинні використовувати відповідних рецензентів для статей, які відібрано до публікації шляхом відбору людей з достатнім досвідом і уникати тих, чиї інтереси можуть викликати конфліктів інтересів. Редактори повинні гарантувати, що рецензії будуть одержані своєчасно. Рецензентам слід повідомляти, що від них очікується та інформувати про будь-які зміни в редакційній політиці. Зокрема, рецензентам повинно бути запропоновано оцінити дослідження та питання публікаційної етики (тобто, чи думають вони, дослідження було проведено і повідомлено етично, або, якщо вони мають будь-які підозри в плагіаті, підтасовці, фальсифікації, або надлишковості публікації). До політики редакторів повинно входити право на запит стосовно формального конфлікту інтересів від рецензентів і вони повинні просити рецензентів повідомляти їм про будь-які такі конфлікти інтересів при першій же можливості, щоб вони могли прийняти рішення, чи буде рецензування неупередженим. Такі конфлікти інтересів можуть дискваліфікувати рецензента. Редактори повинні окремо зробити рецензентам попередження про конфіденційність матеріалу і повинні вимагати від рецензентів, щоб вони повідомляли редакцію у випадку залучення колег у процес рецензування або якщо вони є наставниками молодших колег у виконанні попереднього рецензування. Редактори повинні обов’язково мати механізм контролю якості та своєчасності експертної оцінки та забезпечення зворотного зв'язку з рецензентами.

7.3. Неправомірні проступки рецензентів. Редактори повинні сприймати проступоки рецензентів серйозно і попереджати будь-які спроби порушення конфіденційності або не додержання конфлікту інтересів (фінансових або нефінансових), неналежного використання конфіденційних матеріалів, або затримки рецензування для конкурентної переваги. Звинувачення в серйозних проступках рецензента, такі як плагіат, має розглядатися на інституційному рівні, (для подальших вказівок див.: http: //publicationethics.org/files/u2/07_Reviewer_misconduct.pdf).

7.4. Взаємодія з авторами. Редактори повинні чітко роз’яснити авторам роль рецензента, бо вона може варіюватися у різних журналах. Деякі редактори розглядають рецензентів лише в якості радників і, можуть не обов'язково додержуватись (або навіть просити) рекомендацій рецензентів на прийняття або відхилення статті. Листування редактори, як правило, проводять з респондентом, який має гарантувати, що зможе залучити співавторів на всіх етапах. Спілкування з усіма авторами при першому поданні, і на заключній стадії прийому може бути корисним, щоб переконатися, що всі автори знають про подання і схвалили публікацію. Як правило, редактори повинні передавати авторам коментарі рецензентів «у всій їх повноті». Тим не менш, у виняткових випадках, може бути необхідним виключити частину рецензії, якщо вона, приміром, містить наклепницькі або образливі зауваження. Важливо, однак, щоб така редакційна свобода дій не використовувалась для придушення незручних коментарів. Окрім того, слід завжди доводити до відома авторів, що до процесу рецензування на останній стадії були залучені додаткові рецензенти. Остаточне рішення редакції та висновок повинні бути чітко доведені до авторів і рецензентів. Якщо стаття відхиляється, редактори повинні обов’язково затвердити процес розгляду апеляцій. Редактори, однак, не зобов'язані скасовувати своє рішення.

8. Прийняття рішень редакцією

Остаточне рішення стосовно публікації приймають редактори, тому є дуже важливим, щоб цей процес був настільки справедливим і неупередженим, наскільки це можливо, і відповідав академічним поглядам конкретного журналу.

8.1. Редакційні та журнальні процеси. Всі редакційні процеси повинні бути чітко викладені в інформації для авторів. Зокрема, слід зазначити, що очікується від авторів, які типи статей публікуються, і як статті обробляються в журналі. Всі редактори повинні бути повністю знайомі з політикою журналу, баченням і його призначенням. Кінцева відповідальність за всі рішення покладається на головного редактора.

8.2. Редакційні конфлікти інтересів. Редактори не повинні брати участь у прийнятті рішень стосовно статей, в яких вони мають конфлікт інтересів, наприклад, якщо вони працюють або працювали в тій же установі і співпрацювали з авторами, якщо вони володіють акціями конкретної компанії, або якщо вони мають особисті стосунки з авторами. Журнали повинні мати визначений процес для обробки таких статей. Журнали повинні також мати окремий процес для обробки статей, представлених редакторами або членами редакційної колегії, щоб забезпечити об'єктивну і незалежну обробку таких статей. Цей процес повинен бути визначений в Інформації для авторів. Редакційні конфлікти інтересів повинні бути оголошені публічно.